Для Ірен Роздобудько

[Вікторія]

Доброго вечора, Ірен. Я хочу сказати, що я ваша велика прихильниця. Ніхто ще не писав моїми думками. Я навчаюсь на 2-му курсі Ніжинського університету на філологічному факультеті. Маю писати курсову роботу і вирішила написати її про вашу творчість. Тому маю кілька питань:

Як ви самі ставитесь до своїх творів?
До якого стилю ви відносите свої твори?
У якому жанрі вам найкраще прцювати?
З ким із своїх героїв ви себе ототожнюєте?

Іще маю до вас одне прохання. Це для мене дуже-дуже важливо. Знаю, ви говорили, що не треба ні в кого нічого просити, але я вас прошу. Прочитайте ці твори і виразіть свою думку.

Чарівний сон
У сновидіннях, таких же незримих, як світ,
Ти. Ти з’явився для мене на мить.
Я. Я у любові такій же яскравій, як зірка,
Стала твоєю Міс Невидимка.
Сон. Він поєднав нас з тобою під небосхилом.
День. Бути не разом вже нема сили.
Ніч. Знову недовго ми в парі,
Бо я – це я, а ти – витвір моєї уяви.



Трансцедент
Я розмовляю сама із собою.
Це – діалог, хоча ні – монолог.
І я прикинусь другою строфою,
Щоб зрозуміти, чи це полілог.
Усі частини клітинного тіла
Завели між собою конфлікт.
Щоб зрозуміти, у чому я винна,
Я повинна здійснити гріх.
Я вкрала у когось любові
І витратила аванс допомог.
Моє тіло кричить від болю,
Я з собою веду діалог.



Немає очей, яких не можна полюбити.
Немає рук, які не дають тепло.
Немає життя, якого не можна прожити.
Немає зла, яке не йде через добро.
Немає слів, яких не можна говорити.
Немає губ. Які не можна цілувати.
Немає сонця, яке не здатне гріти.
Немає людей, які не здатні чекати.
Немає доріг, які не йдуть до роздоріжжя.
Немає любові, за яку непотрібно боротися.
Немає облич, які не випромінюють пригнічення.
Немає ситуацій, у яких непотрібно молитися.
Немає ночі, яка б не була темною.
Немає долі, що дається просто так.
Немає людини, яка була б в усьому жертвою.
Та є людина, яку кохають ні за що, а просто так.





Віднайди.
Відшукай ти мене серед вітру.
Поясни,
І чому у любові так гірко.
Твої сни
Уже стали моєю реальністю.
Поясни,
Де межа між печаллю і радістю.
Твої очі
Здаються такими знайомими.
І водночас
Уже ні на кого не схожими.
Мабуть, вперше
Я так просто здаюся без бою.
Та все менше
Я бажаю від тебе на волю.
Всі слова
Я шукаю у пам’яті знову.
Не сама,
І для тебе не просто знайома.
Мої сни
Може, стануть твоєю реальністю.
Поясни,
Де межа між любов’ю і слабкістю.

Якщо можете, віповідь надішліть на мій адрес victoriya_krivenko@bigmir.net
Дякую вам!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1

[Kristi]

добридень пані Ірен.
Мене звати Христя (про це безпереречно дуже важко здогадатись ) і мені 18.я зі Львова.
Іноді мене пробиває і я набираю купу книжок які читаю так як голодний їсть)
//тепер можете відповісти цитатою із книжки "12"))
так от. всякий раз коли я дочититую будьяку книжку вмене нема відчуття насолоди(
за винятком двох: Біблії і Вас.
а це я гадаю найвищий комплімент))
Хочу подякувати Вам за Ваші книжки.
за те що вони без вульгарщини і мають чудрві сюжети.
Мій Вам поклін!
якщо схочете відписати "прошу" то сюди:
chrystja@yandex.ru
))

[Lubov1]

Шановна пані Ірено, я щира ваша прихильниця , із задоволенням читаю ваші книги. У вересні придбала Вашу дитячу книжечку "Коли оживають ляльки"в подарунок сину, її із задоволенням прочитали майже усі його однокласники. Я вчитель, планую провести урок позакланого читання у 5 класі за цією книжечкою, більшість дітей -учасники конкурсу"Відгук на сучасну дитячу прозу" , у син-п"ятикласник став переможцем обласного туру цього конкурсу,що б ви їм порадили, побажали!!
Чекаємо з нетерпінням відповіді.
Ось лист-відгук на вашу книжечку Максима:
Доброго дня, пані Ірено!
Пише Вам листа п’ятикласник Максим. Нещодавно мама купила мені у книгарні Вашу збірочку казок «Коли оживають ляльки».
Я із захопленням прочитав її за один вечір. Хочу щиро подякувати Вам за цікаві розповіді. Як і дівчинка Оля із казки «Винахідливі гноми», я тепер знатиму про роботящих маленьких чоловічків, що допомагають змінювати пори року і розсипають зірки по зоряному небі, підкидають батькам їх загублені іграшки, а бабусям допомагають змотувати клубки ниток.
Захоплююча і «Подорож у скляну кульку». У мене також є багато таких різнокольорових скляних кульок. Вони плавають із рибками у акваріумі. Щодня я годую рибок, а тепер з ними поселилися Тіліл та Ліліт, а у великій і червоній живе Пухирковий Ме, у синій – Букарбон. З ними дружить мій сомик, бо дуже любить біля них повзати і чистити їх.
А скільки Духів живе у посуді! Я ніколи про це не здогадувався. У казці «Духи, які живуть у посуді» познайомився із веселим Дзень-Дзенем, Хлюп-Хлюпом, смішним П-п-пихом, Кукамиром та Кюли Сарегом.
Пробачте, шановна письменнице, але я не міг перебороти свою цікавість і все-таки прочитав казочку, яку хлопчикам категорично читати заборонялося. Виявилось, що вона дуже цікава. У казочці «Коли оживають ляльки» я особливо переживав за Мар’янку, ляльки помстилися їй і перетворили на маленького пупсика Ельмінію, намалювали їй ротика лаком, одягли у повзунки, а самі перевтілились у прекрасних королев. Коли Мар’яна стала лялькою, вона зрозуміла, що іграшки – живі. Вона спішить їм на допомогу царство Міжстінії, прощається з улюбленими Агнією і Пулуницею, бо хоче щоб вони були щасливі. Я зрозумів, що цю казочку корисно прочитати і хлопчикам , і дівчаткам, бо вона вчить цінувати і шанувати свої іграшки. У моєї сестри на шафі є також три гарних ляльки, але вона давно ними не грається, бо виросла. Мабуть, вони сумують без неї, як сумував і Ваш дідусь Михайло, маленький хлопчик Мікі із казки «Місяць у слоїку», за своїм другом Місяцем. Мікі вірив у існування Місяця, аж поки його таємницю не розкрили. Прикро, що Сашко так і не зрозумів свого братика.
Я не помітив, як перегорнув останню сторінку Вашої книжки. Наступного дня я поніс її в школу, показав своїм однокласникам . Тепер вони по черзі читають «Коли оживають ляльки», а на перервах діляться своїми враженнями.
Велике спасибі Вам, пані Ірено, за цікаву подорож у країну, де живуть Гноми, Духи у скляних кульках та посуді, де оживають Ляльки і розмовляє Місяць.
До побачення . Бажаю Вам успіхів!
Із нетерпінням чекатиму на Вашу наступну книжечку для дітей.
З повагою Максим Гикавий.
20 жовтня 2009 року.

[Lubov1]

З НОВИМ РОКОМ,ПАНІ ІРЕНО!!! 23.12 - МИ ОТРИМАЛИ КАЗКОВІ ПОДАРУНКИ ЗА ВІДГУК НА ВАШУ ДИТЯЧУ КНИЖЕЧКУ - ПОРТАТИВНІ КОМП"ЮТЕРИ, А ВВЕЧЕРІ НАС ЧЕКАВ ЩЕ ОДИН СЮРПРИЗ - ВАША ДИТЯЧА КНИЖЕЧКА ІЗ АВТОГРАФОМ . ЩИРО ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ.

[Валентина]

Шановна пані Ірен, Ви являєтесь членом журі літературного конкурсу "Золотий лелека" і тому моє запитання до Вас: коли будуть опубліковані результати цього конкурсу? З'явилась коротеньке повідомлення на сайті "Буквоїд" про те, що переможців цьогорічного конкурсу будуть нагороджувати 25 лютого о 16.00 в Київі за адресою і таке інше. А хто ж ці переможці? Заходила на сайт видавництва "Грані Т" на сторіночку конкурсу - ніяких повідомлень! Чому? І взагалі за весь час проведення цього конкурсу, а це майже рік, ніякої інформації про рукописи, що надійшли на конкурс. Здається у минулому році була інформація про перебіг конкурсу, про те скільки надійшло творів і звідкіля. Цього року майже суцільний вакуум, чому, неякісні твори, мало бажаючих взяти участь? І ще чомусь були подовжені терміни подання рукописів на конкурс "Золотий лелека". Пояснень - жодних.
Дуже буду Вам вдячна за відповідь, Ваша прихильниця.

[Соня]

А я хотіла б сказати, що з величезним задоволенням читала "Гудзик", але з почуттям протилежно навпаки дивилась фільм, сценаристом якого була сама Ірен. цікаво було б дізнатись, чому саме такими були події у фільмі, а іншими у книзі?
Напевне, треба вказати свій імейл для відповіді..... Для мене уже дивно хоча б те, що на ці листи буде відповідь. Як правило. творчі люди зайняті власне самим написанням шедеврів, які потім ми тут обговорюємо, тому (нехай вибачить мені Ірен), не вірю, що відповідь на ці листи буде.

[Лексі]

Соня і усі інші форумчани - змушені перепосилати вас на сторінку viewtopic.php?f=20&t=40
надіємось на ваше розуміння.